1. Перейдіть за посиланням на сторінку проходження онлайн олімпіади www.vseosvita.ua/go
2. Введіть код доступу, який отримали від вчителя.
3. Виконуйте завдання.
середа, 2 вересня 2020 р.
7 клас
Публіцистичний стиль
вівторок, 1 вересня 2020 р.
З ДНЕМ ЗНАНЬ!
субота, 29 серпня 2020 р.
Інформація для школярів
Зараз розповсюджується не лише коронавірусне захворювання
(COVID-19), але й дезінформація
про нього. Знати факти дуже важливо, щоби бути добре підготовленими та захистити
себе та своїх близьких.
-
Назвіть займенники-антоніми. (Усі –
ніхто, усе – нічого, такий – інший, цей – той)
Контрольна робота №10 (тестові завдання)
Займенник
(Пройти онлайн тести до 16.00 год 07.05)
Код доступу 447052
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання join.naurok.ua
Узагальнення теми
Завдання 1
Замініть короткі визначення словами, які
починаються займенниками сам, свій, все, собі, цього, інший.
-
Готовий пожертвувати собою для блага інших.
- Який
дбає про користь лише для себе.
-
Витрати підприємства на виготовлення товару.
- Який
охоплює весь народ.
- Який
відбувся цього року.
- Який походить з іншої мови.
08.05 Розвиток мовлення. Есе світоглядного змісту
(орієнтовні теми: "Кого можна назвати патріотом рідної землі", "У чому полягає життєвий успіх")
Фото есе прислати на Viber до 16.00 год
12. 05 - 6-Б
13.05 - 6-А
Контрольне аудіювання
Опрацюйте текст та виконайте тести до нього
Олеся
Це було давно, тоді, коли нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватися од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Край села стояла хатка. У хатці жив старий дід Данило. Жінка його давно вмерла. Він прийняв до себе двоє сиріт: дівчину Олесю та хлопця-стрибунця Михайлика. Олеся вже була величенька дівчина, років шістнадцяти. Дід був щасливий з дітьми, і діти були щасливі з ним.
Одного разу Олеся з Михайликом лагодились у ліс по ягоди, а дід казав:
— Глядіть, діточки, далі від багновища, а то лихо буде.
У лісі було величезне болото-багновище. Іноді, не знаючи, набреде на нього людина та й утопне. Дід і боявся, щоб з дітьми чого не було.
Дівчина й хлопець ішли швидко. Уже верст п'ять відійшли від дому, коли це Михайлик скрикнув:
-Глянь, Олесю, що це таке?
Олеся глянула. Серед степу їхали люди. Усі були верхи. Гостроверхі шапки маячили здалека. Таких шапок наші не носять. Олеся пізнала людей - це були татари.
Татари! Вони приїхали в Україну палити села, убивати або в неволю забирати людей.
Олеся вхопила Михайлика за плече:
-Братику, біжи лісом додому, чуєш? Скажи дідусеві, що їдуть татари.
Хлопець не думав довго. Він кинувся у ліс і побіг з усієї сили.
Олеся зосталася сама. Вона постояла ще кілька хвилин, потім вийшла з-за куща й пішла попід лісом зовсім не в той бік, де було її село. Ішла так, мовби не бачила татар. Але татари її побачили. Вони кинулись до неї. Олеся скрикнула й побігла щосили далі. За хвилину татари наздогнали її, щось закричали, загукали. Один високий підійшов до дівчини. Він загомонів по-нашому, але так погано, що Олеся ледве розібрала, що він каже:
-Хороша дівчина! Хороша дівчина! Ми тобі нічого не зробимо, тільки ти нам скажи, де тут є село?
Олеся каже:
-За лісом. Оцей ліс перейти - то й село по той бік.
А татари їй:
-То ти нас проведи тим лісом, а то ми дороги не знаємо.
Олеся каже:
-Проведу.
Олеся повела. Але вона йшла зовсім не в той бік, куди Михайлик побіг. Вона ще трохи обійшла ліс, тоді знайшла стежку, що бігла зі степу, і пішла нею. Ліс зробився страшенно густий. Але ж Олеся добре його знала. Вона так часто ходила сюди по гриби, по ягоди. Вона знала, де болото. Олеся повела татар туди. За деревами болота не було видно. Навкруг було темно й пуща така, що тільки той, хто добре знав ліс, міг відціля вийти, не загрузши в болоті. Високий татарин скрикнув:
-Ну, що ж ти стала? Веди!
Дівчина глянула ворогам у вічі й тихо промовила:
-Я вас, вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відсіль.
Тієї ж миті ніж блиснув у татарській руці й ударив дівчину в груди. Як билина підрізана, упала вона додолу.
А Михайлик тим часом добіг додому. Він розповів, що татар хтойзна скільки. Люди покидали все й повтікали в ліс. Дід Данило думав, що він там і Олесю знайде. Михайлик привів їх до того місця, де він покинув Олесю. Тут знайшли татарські сліди. По тих слідах пройшли в лісову пущу. Довго йшли, аж доки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті. Татар не було. Мабуть, вони позлазили з коней та й потопли в багнюці.
Дід Данило побачив Олесю. Вона лежала мертва. На шиї в неї був татарський аркан. Тоді зрозумів дід Данило й усі люди, що вона своєю смертю врятувала рідне село. (554 слова)
Згідно з новою редакцією правопису тепер пишемо окремо: пів години (а не «півгодини»), пів Києва (а не «пів-Києва»), пів яблука (а не «пів’яблука»).
Не плутаймо! :)
🔹 Пів з іменником у Р. в. пишемо ОКРЕМО: пів аркуша, пів відра, пів міста, пів Європи.
🔹 Пів з іменником у Н. в. пишемо РАЗОМ: піваркуш, південь, півкуля, півколо, півострів.
Як перевірити? Якщо пів НЕ можна замінити іменником «половина», то пишемо його РАЗОМ, а в інших випадках — ОКРЕМО: піваркуш (але пів аркуша), південь (але пів дня), півкуля (але пів кулі), півколо (але пів кола), півострів (але пів острова).
*****
Индик? Инший? Иноді? 😱
Ні. Укладачі нової редакції правопису так далеко не зайшли. Однак вони все ж частково легалізували вживання літери И на початку слова.
Тепер И пишемо на початку окремих слів:
▪️ Вигук «ич!»; ▪️ Частка «ич який!»; ▪️ Дієслово «икати» (вимовляти И замість І) та іменник «икання»; ▪️ Загальні та власні назви, що походять з тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбен, ир, Ич-оба, Кім Чен Ин.
Деякі слова мають варіанти написання:
▪️ ірій і ирій, ірод і ирод (дуже жорстока людина).
*****
🌏 Слова з частиною ЕКО пишемо разом: екоблогер, екопродукти, екотуризм, екокультура, екозвичка, екоторбинка, екокрамниця, екоактивістка тощо.
*****
🔥 Без зайвого Й
Раніше ми писали конвеЄр, параноЯ, але: фоЙЄ, МаЙЯ. Укладачі нової редакції правопису прибрали цю неоднозначність. Тож тепер пишемо без Й: фоє, єті, Мая, Гоя, Хаям, Соєр, Феєрбах, Гаваї, Гаїті тощо.